Нестабільність геополітичної ситуації у світі, пов’язана, зокрема, з виникненням збройного конфлікту на території України, актуалізує питання надання міжнародного захисту українцям, які змушені покинути країну громадянської належності у зв’язку з проживанням у зонах постійного ризику для життя, здоров’я та нормального соціального існування.
Нормами міжнародного законодавства та національного законодавства Румунії передбачено відповідний правовий механізм надання міжнародного захисту таким особам.
Міжнародний захист – це широко використовувана фраза в законодавстві Європейського Союзу, яка стосується як статусу біженця, так і статусу додаткового захисту. Особа, яка клопоче про надання притулку в Румунії, шукає міжнародного захисту від переслідування або серйозної шкоди у своїй рідній країні.
Наразі Румунією відповідно до законодавства ЄС пропонуються, зокрема: статус біженця; додатковий захист; тимчасовий захист.
Статус біженця можуть отримати особи, які підпадають під положення Конвенції 1951 р. про статус біженців.
Додатковий захист може бути надано для осіб, які не відповідають критеріям для отримання статусу біженця, але потребують захисту у зв’язку з загрозою в країні громадянської належності життю, безпеці чи свободі. Це означає, що особа не може бути повернута в країну свого походження або звичайного проживання, тому що стикається з реальним ризиком серйозної шкоди.
Серйозна шкода означає: смертну кару або страту; тортури або нелюдське поводження або покарання, що принижує гідність; серйозну та індивідуальну загрозу життю через невибіркового насильства в ситуації міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту.
Тимчасовий захист надається для тих, хто тікає від конфлікту в Україні.
Що таке тимчасовий захист у країнах ЄС?
Рада ЄС на засіданні в Брюсселі 04.03.2022 р. проголосувала за застосування Директиви 2001/55/EC від 20.07.2001 р. про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення їх наслідків.
Вказана Директива, яка ніколи раніше не використовувалася, призначена для надання негайної допомоги та захисту біженцям через війну за спрощеним порядком.
У розумінні вказаної Директиви, тимчасовий захист – процедура виняткового характеру для забезпечення у разі масового або неминучого масового напливу переміщених осіб із третіх країн, які не можуть повернутися до країни свого походження, негайного тимчасового захисту таких осіб, особливо якщо існує ризик того, що система притулку не зможе впоратися із таким напливом без негативних наслідків для свого ефективного функціонування, інтересів відповідних осіб, а також інших осіб, які просять про надання захисту.
Цей механізм має на меті забезпечити негайний та колективний (тобто без необхідності розгляду індивідуальних заяв) захист переміщених осіб, які не мають змоги повернутися до країни їх походження. Мета полягає в тому, аби послабити тиск на національні системи надання притулку та дозволити переміщеним особам користуватися гармонізованими правами в усьому Євросоюзі. Це — права на проживання, доступ до ринку праці та житла, медичну допомогу та доступ до освіти для дітей.
За визначенням вищевказаної Директиви, «переміщені особи» – громадяни третіх країн або особи без громадянства, які були змушені покинути свою країну чи регіон походження, або евакуйовані, зокрема у відповідь на звернення міжнародних організацій, і не можуть повернутися у безпечних та стабільних умовах через ситуацію, що складалася у цій країні, і які підпадають під дію статті 1A Женевської конвенції або інших міжнародних чи національних документів, які надають міжнародний захист, зокрема:
особи, які врятувалися втечею із районів збройного конфлікту або спалаху насильства;
особи, яким загрожує серйозний ризик або які стали жертвами систематичних чи загальних порушень прав людини.
«Біженці» – громадяни третіх країн або особи без громадянства у значенні статті 1A Женевської конвенції.
Директива не обмежує прерогативу держав-членів приймати або зберігати більш сприятливі умови для осіб, на яких поширюється тимчасовий захист. Відтак, щодо питань, пов’язаних із наданням тимчасового захисту, його припиненням у зв’язку з необхідністю отримання такого захисту в іншій країні ЄС тощо доцільно звертатись до компетентних органів відповідної держави ЄС, яка надавала такий захист.
(*командою Amurtel вже присвячувалась увага процедурі оформлення тимчасового захисту та було надано корисні посилання, що дозволяють ознайомитись з сутністю такого виду захисту; детальніше див. – https://t.me/c/1573511689/17).
Наразі увагу буде акцентовано на двох основних формах міжнародного захисту, а саме: наданні статусу біженця, додаткового захисту.
Що означає статус біженця?
Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців ухвалено Керівництво щодо процедур та критеріїв встановлення статусу біженців, відповідно до Конвенції 1951 року та Протоколу 1967 року (Женева, 1992 рік). Зазначене Керівництво встановлює критерії оцінки при здійсненні процедур розгляду заяви особи щодо надання їй статусу біженця.
Відповідно до положень ст. 1 Міжнародної конвенції про статус біженців від 28.07.1951р. (далі також – Женевська конвенція), біженець – особа, яка через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань.
Згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 р. і Протоколом щодо статусу біженців 1967 р., поняття „біженець” включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця. Такими підставами є:
1) знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання;
2) наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;
3) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов`язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів;
4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.
При розгляді справ щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту, враховується інформація про країну походження, що належить до загальновідомої інформації.
У кожному окремому випадку всі необхідні факти повинні бути надані в першу чергу самим заявником, і тільки після цього особа, уповноважена здійснювати процедуру надання статусу біженця (перевіряючий), повинна оцінити всі твердження і достовірність переконань заявника.
У разі, якщо аспекти тверджень заявника не підтверджуються документальними або іншими доказами, ці аспекти не вимагають підтвердження, якщо виконуються наступні умови: заявник зробив реальну спробу обґрунтувати заяву; всі важливі факти, наявні в його/її розпорядженні, були надані, і було надано задовільне пояснення щодо відсутності інших важливих фактів; твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними та не суперечать наявній конкретній та загальній інформації у його справі; заявник подав свою заяву про міжнародний захист якомога раніше, якщо заявник не зможе привести поважну причину відсутності подачі цієї заяви; встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.
Де можливо подати заяву для отримання статус біженця або додаткового захисту?
у пунктах перетину кордону (включаючи транзитні зони), прикордонній поліції;
в імміграційному офісі (https://igi.mai.gov.ro/en/contact-en/);
регіональних центрах процедур та розміщення шукачів притулку.
Яка процедура набуття статусу біженця або додаткового захисту?
Бланк заявки (будь-якою мовою); відбиток пальців і фотографія; попередня співбесіда; співбесіда про статус біженця (з перекладачем).
Шукачі притулку отримують тимчасовий документ, що посвідчує особу, право на проживання в центрі розміщення біженців; охорона здоров’я; програми громадського здоров’я.
Із загальною інформацією про основні права під час процедури надання статусу біженця можливо ознайомитись за посиланням.
У чому відмінності між тимчасовим захистом і статусом біженця?
Тимчасовий захист запроваджено з мето забезпечення негайного захисту переміщених осіб, у тому числі тих, які втекли від зон збройного конфлікту.
Статус біженця є індивідуальним правом, яке надається після спеціального адміністративного та юридичного процесу, який визначає, чи є у особи обґрунтована небезпека бути переслідуваною через расу, релігію, національність, належність до певної соціальної групи чи політичні переконання.
Тимчасовий захист не перешкоджає визнанню статусу біженця відповідно до Женевської конвенції.
Разом з тим, особа, яка отримала тимчасовий захист, не може автоматично вважатися біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту.
Міжнародний захист не надається автоматично. Особи, які сподіваються отримати цей захист, повинні звернутись із заявою та довести уряду, що вони відповідають вимогам. Не всі мають право на міжнародний захист.
Безумовною умовою отримання статусу біженця або додаткового захисту є подання заяви про надання міжнародного захисту до відповідної країни, проходження тривалої встановленої законодавством процедури та прийняття компетентним органом міграційної служби держави відповідного рішення про надання особі статусу біженця чи додаткового захисту або про відмову в їх наданні з подальшим можливим оскарження такого рішення в судових установах.
Корисні посилання:
Конвенція про статус біженців 1951 р.
Протокол щодо статусу біженців 1967 р.
Директива Ради ЄС 2001/55/EC від 20.07.2001 р. про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту.
Директива Ради ЄС 2005/85/ЄР від 01.12.2005 р. про мінімальні стандарти здійснення процедур в державах-членах для надання та позбавлення статусу біженця.
Директива Ради ЄС 2003/9/ЄР від 27.01.2003 р. про встановлення мінімальних стандартів прийняття шукачів притулку.
Інформація для людей, які тікають від війни в Україні.
United for Ukraine. Необхідна допомога та інформація для тих, хто покинув Україну внаслідок війни.
Веб-платформа для підтримки людей з України, які втекли від війни – https://dopomoha.ro/uk.
UNHCR Румунії – допомога біженцям та особам, які шукають притулку.